Китайська філософія на український манер

Пам’ятаєте, як підлітком хотілось «все-відразу-вчора»?

У мене така ж фігня була у 17 років. Коли я влаштувався на роботу та почав регулярно отримувати грошові знаки, то відразу кинувся купувати собі гостро-необхідні-підліткові товари. Але враховуючи, що заробляв я трохи більше ніж «зовсім мало» то почали у мене з’являтись товари відомого китайського виробника NoName – на кшталт, кросівок Abibas, плеєру Soni, годинника Rolef і таке інше.

Ті товари приносили радість у момент покупки та протягом перших 12 годин експлуатації. На правому кросівку відклеїлась підошва. Годинник залишився лише з хвилинною стрілкою, коли я занадто різко махнув рукою. Плеєр так хрипів, що слухати його можна було лише міцно стиснувши зуби та виключно у присутності дівчат (фіглі, наявність глядачів пом’якшувала страждання моїх вух).

Пройшло відносно багато років доки я зміг дозволити собі платити за стаховку автомобіля з повним приводом та придбати останню модель iPhone.

Згоден, дурнувата ілюстрація...

Тут би й закінчити історію на веселій ноті «Життя біжить — як музика дзвенить»…. ан ні.

 Купив я собі електронну книжку Amazon Kindle Fire. Навіть чохол мені подарували. Читай та радій. Але мАркетинг і тут вліз між мною та Силою Художнього Слова….

Коротше, на бідного Хому і дерево пада…

Спочатку Kindle Fire запитав- а, який у тебе, друже, обліковий запис на Amazon?

Далі більше- А який пароль від wifi? А на роботі? (коли я «здогадався» книжку взяти в офіс) А купи оцю офігенну книжку всього за 19 американських гривень! А що ти там читаеш? А тут таке співпадіння – розпродаж книг з маркетингу на Amazon! 

Тепер у мене читання починається з того, що відкриваєш замшеву обкладинку, а там - Купи! Зареєструй! Перекодуй в розширення *mobi! Перейди по посиланню! Постав на зарядку! Відкрий online довідку!...

…Тьху!

З ностальгією згадую свою попередню китайську «читалку» у якої випадав стілус та через місяць перестала закриватись пластикова обкладинка, але вона відтворювала 7 відомих мені форматів, а також ще три, які я перший раз бачив (думаю наші узькоокі друзі придумали їх для «рівного числа»).

Приблизно таке саме відбувається з усією іншою технікою.

Так, вона візуально гарна, технічно наближена до досконалості, естетично приємна, але…. щось є таке трохи, як кажуть поляки – «що занадто то нездраво».

Як казав Жванецький (голосом неперевершеного Аркадія Райкіна) – Хай все буде, але хай чогось не вистачає.

І я вважаю, що хай трохи не вистачає «маркетингу» і «просування супутніх товарів».

Хай трохи менше буде «купи ще ось це» і трохи більше буде «чувак, ми розуміємо, що ти заплатив 500 американських гривень і тому дамо тобі трохи побути наодинці зі своїми думками»…

Отака «китайська» філософія на український манер…