Знімаємо дощ

Найкраще, що придумав боженька, це - панорамний дах у авто, акапельні співи та дощ.
По пункту першому - у мене є люк. По другому - виручають Ніно Катамадзе та Мгзавребі. Щодо дощу - цього літа його вдосталь.

Я люблю дощ.
Дощ змиває все зайве.
Пил з листя. Сміття з бруківки. Людей з вулиць.

Тому саме в дощ я поїхав тестувати камеру Fujifilm X-M1.


Ще у Newsfront PR Agency я попередив, що на час тестування камери по прогнозу дощі і я буду знімати дощ. )))
На що мені дали підписати документи і сказали, що я можу знімати, що завгодно.
Так я став тимчасовим власником камери Fujifilm X-M1

Частина 1. прогулянкова.

Отже, зарядивши акумулятор, ми їдемо на ВДНГ на ART-Пікнік Слави Фролової.
Дощ тільки починається.

Ще вигулюють коників.

Але вже починається вітер, який зганяє хмари та відбирає парасольки.

І от починається злива.
Порожніє центральна алея.

Порожніють шезлонги в кемпінгу.
Хоча хлопчина на вході мені сказав, що цього літа шезлонги і так не дуже завантажені.
Але дощ остаточно псує йому настрій, і мої гроші за банку Coca-Cola його особливо не рятують.

Нікого немає і на стежках у лісі.

В одному з закутків лісопарку натрапив на синій асфальт.

Ближче до центральної площі теж не дуже людяно.

Самим важливим при таких зйомках є захист самої камери.
Тому при кожній зупинці я відкривав кришку багажника і вже під його захистом ставив штатив та камеру.

Але при закінченні зйомки треба пам'ятати, що на кришці багажника (у ніші номерного знаку) встигає зібратись від 200 до 500 гр води. І коли закриваєте, то відскакуйте. :))

Добираюсь до епіцентру подій.
Тут майже нікого немає.
І це добре для такого мізантропа, як я. Хоча не думаю, що Слава поділяє мій "ентузіазізм". )))

Сумний і мокрий здоровенний слон.
Мабуть, сумує за вухами.

Усього 4 людей у моєму улюбленому кафе.

Дитячі "розваги" теж пустують.
Хоча, у цьому винні батьки.
Абсолютно певен, що якби старші не позаганяли малюків у приміщення - тут би було повно.
Під дощем удвічі веселіше!

Зняв самий сумний паротяг у світі.

Раптом, дощ ущух.

Першими, звичайно, з'являються діти.

На алеях та Площі стає все більше людей, і ми, з Fujifilm X-M1 збираємось додому.

Нічого, обіцяють, що дощів ще буде вдосталь. )))

Частина 2. Технічна.

Камера потужна для своїх розмірів.

Сенсор
16,3 Мп X-Trans APS-C (23,6х15,6 мм)
Чутливість
ISO200-6400 (RAW/JPG), розширена ISO100/12800/25600 (тільки JPG), AutoISO (200-6400)
Компенсація експозиції
-2.0EV - +2.0EV, крок 1/3EV
Витримка
1/30–1/4000 с, ручна до 60 хвилин
LCD дисплей
3 дюйми, 920 тисяч точок
Спалах вбудований
7 при ISO 200
Інтерфейси
HDMI, USB
Габарити (ШВД)
116,9х66,5х39,0
Вага
330 гр

Об'єктив
fujifilm super ebc fujinon lens f=60mm

При зйомці я використовував лише налаштування балансу ISO. Все інше йшло "на автоматі".

По дизайну.

Хочу відмітити вбудований спалах.
Зручно. Компактно. Стильно "вискакує" при натисканні на кнопку. ))
Можна пальцем регулювати куди буде направлений спалах.

Корпус міцний. без люфтів та скрипів.
Текстура приємна, не вислизає.
Корпус (за розміром та "відчуттям") нагадав мені батьковий "Зеніт".

Екран.
Не сенсорний, тому фокусування на потрібній точці виконується "гойдалкою" зправа від екрану.
Екран повертається на 90 градусів вниз та на 85 вгору.

Чудово допомагає при зйомці "від пояса" та "над натовпом".
Сам екран яскравий та функціональний.

В камері також присутній геотегінг.
Свого gps-приймача немає, тому сигнал приймається через "закомутований" з камерою смартфон.
Я, навіть, встановив програму від Fujifilm собі на iPhone, але з 5-ти спроб не зміг з'єднати. Враховуючи, що мені за 3 дні треба повертати камеру, то більше я заморочуватись не став, але думаю, що це цілком реально.

В камері є вбудований wi-fi тому знімки можна відразу передавати на комп'ютер або смартфон.
Також можна завантажувати у соцмережі.
З домашнім wi-fi роутером мені вдалось "подружити" камеру з першого разу. ))

Резюме:
Як на мене, славна технічна бездзеркальна камера.
Абсолютно варта своїх грошей.

Можливо, ще встигнемо погуляти з нею і "на сонці". ))

Успіхів.

Камера для огляду надана Newsfront PR Agency.